Настя має біляве волосся, великі очі та крихітну мальтійську болонку. Її легко уявити десь з келихом коктейлю на островах або ж за кермом гарної маленької автівки червоного кольору, яка має відкидний верх. У Насті чотирирічна тендітна і витончена красуня донечка, яка ніби створена для різноманітних фотосесій чи новомодних блогів, де та і справа постійно розпаковують круті і цікаві іграшки. Правда замість звичного дитинства після дитсадка дівчинка коротає вечори з мамою на виробництві на околиці столиці.

Що вона там робить? Подає ключі, стукає молотком по залізяччю та спостерігає за зварювальним апаратом. Саме він чомусь їй подобається найбільше.

Свого часу початок виробництву поклала, подарована її таткові на день народження дрель та перше рекламне оголошення "зроблю рекламний щит на замовлення", що було розміщене на OLX. Щодень замовлень ставало все більше та і складність конструкцій, у яких були зацікавлені клієнти, теж зростала. Далі настала черга меблів з палет, далі знову зварювальний апарат і уже потім геть інші меблі. Важкі частини з металу гармонійно поєднувалися з дерев’яними легкими елементами і все це у найнесподіваніших варіаціях. Майстрині вдавалося зробити так аби дерево оживало, починало дихати, а ще віддавати його таємниці разом із кожною окремою його прожилкою, водночас будучи підкресленим суворими лініями металу.

Дівчинка цього всього геть не пам'ятає, адже колись тут виготовлялися різноманітні елітні меблі для офісів з ресторанами та приватними будинками, але це було давно, ще до повномасштабного вторгнення. Колись ці дивні казкові вироби стали справжньою пристрастю її мами, яка нині залишилася у минулому.

Захоплення, яке залишилося у минулому…

Маленькі чудові кавові столики з величезними за своїми розмірами бенкетними столами, що виготовлялися із цільних спилів могутніх дерев, а також доповнювалися струмками епоксидної смоли, що та і справа вигідно підкреслювала виразні пустоти, примушуючи деревину грати новими фарбами – ось те, що все ще стоїть у когось із минулих клієнтів вдома. Правда нові меблі так і досі не з’являються, адже краса нині не на часі та і мало кого вона зараз цікавить, адже найперше сьогодні – саме перемога.

Нині настали важкі та темні часи, котрі диктують потребу в геть інших виробах. Тому чи повернуться знову ті столики з епоксидної смоли, кожен із яких ставав окремим витвором мистецтва, хтозна. Зараз у всіх геть інші клопоти та хвилювання, адже…

Війна ставить маленькому бізнесу власні умови

Настя нині займається виробництвом 3D моделей армійських палаток з двоповерховими ліжками в бліндажі. Настя чудово знається на їх виробництві, а ще розуміється на полімерному фарбуванні причому не гірше, ніж на нігтьовому дизайні білявки. Крім того, вона знає, що таке мобільні бліндажі і як їх робити з нуля, розпочинаючи від самих робіт з бітумом і завершуючи роботами з електрикою та безпосереднім внутрішнім оздобленням.

Свого часу ще на початку повномасштабного вторгнення їм вдалося виграти тендер на такі мобільні бліндажі. Настина мама саме знаходилася в одному із земляних бліндажів десь посеред лісу, в той час, як татко уже готувався до неї приєднатися. Щоб тоді мати там такі лакшері умови, ніхто й мріяти не смів. Десь у розвинених країнах такі бліндажі з усіма необхідними умовами – це буденність, а у нас в країні вони лише нещодавно почали точково з’являтися в тих чи інших підрозділах. Зроблено їх саме на замовлення в от таких от невеличких виробництвах, адже їм набагато простіше взяти у виготовлення якісь незвичні вироби, чого не скажеш про заводи, які налаштовані під складні технологічні процеси. Звісно заводи потім теж своє наздогнали, але все ж невеликі цеха на початку повномасштабного вторгнення були найсправжнісіньким рятівним кругом.

Нині такі бліндажі уже є багато де. Вони глибоко вкопані у землю та успішно зберігають життя чиїхось чоловіків з дружинами, батьків, сестер та братів та просто дітей. Ніхто з виробництва гадки не має, хто спить у на ліжка у цих бліндажах. Тут також не мають гадки кому саме там під землею світить світло та навіть чиї дитячі малюнки там розвішують на стінах, але одне відомо точно – зроблені вони на совість, а тому зможуть прослужити в умовах війни так довго, як тільки це можливо.

Аналогічно ніхто гадки не має, хто саме живе у цих палатках, до яких тут свого часу виготовляли каркаси. Говорячи по правді, варіння розбірних палаткових каркасів чи тентів, як виявилося – нічим не важчий за варіння металевих тепличних каркасів процес. До речі, робити різні каркаси під ті чи інші завдання тут вміли й раніше. Хто б і щоб не говорив, а металевий каркас – це металевий каркас, не дивлячись на те, для цивільних це замовлення, чи для військових. Будь то укриття для перших огірків від непередбачуваних холодів чи укриття військових автівок від ворожих очей, все повинно бути зроблено на совість.

Звісно укриття для автівок з людьми нині важливіші. Який час, такі і цілі. Ось чому кількість тентів з палатками вже сміливо наближається до сотні. Хтось скаже, що для маленького виробництва це дуже багато, і знаєте, це справді так.

Інші завдання, які нині на часі

Не менш пам'ятним став і реанімобіль, який нині десь їздить по роздовбаних дорогах. Саме його вони колись фарбували першим для фронту. Саме він найбільше запам'ятався, адже був першим. Робота з ним починалася із фарбування, а завершилася повною переробкою під певну задачу. Скільки людей він перевіз з часу його переробки, нема сенсу рахувати, адже справді дуже багато. Після реанімобіля було ще багато автівок, яким робилося полімерне фарбування. Станом на сьогодні це окремий напрямок виробництва. Та і на цьому всі роботи не завершуються, адже доволі часто завозять колеса на порошкове фарбування, оскільки їм завжди потрібно якісно і швидко.

На колесах з каркасами і бліндажами, а також фарбуванні автівок тут також не обмежилася робота. Свого часу тут вперше пофарбували наземний дрон, що полює на танки, аби він був непомітним і зміг допомогти у знищенні ворога та збереженні життів наших хлопців і дівчат.

Звісно життя у країні з початком війни не закінчилося. Комусь потрібні металеві каркаси для теплиць, а хтось так і зовсім хоче навіс на автівку чи ворота або ж стильні меблі. Правда серед всіх замовлень найбільше саме для військових. Колись звісно настане той день, коли замість армійських наметів і інших завдань тут знову розпочнуть робити арки для винограду та і не лише їх. Та і фарба на автівках буде 100% яскравою. Сама ж Настя і далі буде вишуковувати фарктурні спили дерева у пошуках таємниць деревини, допоки її донечка плутатиметься у всіх під ногами правда замість незнайомих військових виробів їй траплятимуться заготовки для мирних і теплих звичайних речей. Але це буде колись, дай Боже, у найближчому майбутньому... А поки всі вони намагаються наближати цей день як можуть.