Цього літа в Україні запрацював такий жаданий та суперечливий інститут приватних виконавців. Вже 7 липня відбулося вручення перших посвідчень особам, які успішно склали кваліфікаційний іспит.
Так звана змішана система виконання судових рішень, де поряд з державними виконавцями працюють іїх колеги з приватних структур, була сприйнята в суспільстві неоднозначно. Певна кількість юристів та політологів відносяться до даної новели скептично, проте ми наведемо переконливий перелік фактів, що свідчать на користь нової професії як прогресивної ідеї, яка не лише надасть змогу вдосконалити систему органів примусового виконання рішень, а і дозволить привести українськеї законодавство у відповідність до законодавства держав ЄС.
Слід почати з того, що приватні виконавці України не є чимось новим у міжнародно-правовому просторі. Ця професія вдало зайняла своє місце у правовому полі таких держав як Франція, Німеччина, Болгарія, Польща, Латвія, Литва, Естонія та інші, де процвітає та має підтримку серед населення.
Першим аргументом на користь приватних виконавців, безумовно, є їх висока компетентність. Справедливо зазначити, що в деяких випадках рівень підготовки у приватних виконавців превалює над державним, адже до них заявлені більш жорсткі вимоги для набуття професії. Крім загальних вимог, що ставляться до державних виконавців (громадянство України, вища юридична освіта не нижче другого рівня, володіння державною мовою), ставляться також нові вимоги, такі як віковий ценз - досягнення 25 років, стаж роботи в галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років, складання кваліфікаційного іспиту, який проходить в режимі автоматизованого анонімного тестування. Готує та екзаменує бажаючих на посаду спеціально створена тимчасова кваліфікаційна комісія у складі Міністерства юстиції.
Аби отримати заповітне посвідчення приватного виконавця, необхідно пройти нелегкий, тривалийта, крім того, затратний шлях, що складається з певних стадій:
- навчання (1 місяць);
- стажування (1 місяць);
- розгляд заяви про допуск до складання іспиту кваліфікаційною комісією приватних виконавців;
- складання кваліфікаційного іспиту;
- отримання посвідчення;
- перевірка офісу Міністерством юстиції України;
- повідомлення про початок діяльності;
- внесення приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України;
- навчання роботі з реєстрами та підключення до них.
Лише пройшовши всі ці стадії, особа може набути статус приватного виконавця та вступити до повноважень, на відміну від загального підходу до набуття професії державного виконавця.
Другим аргументом є належна мотивація приватних виконавців. Маючи мінімальну заробітну плату та максимальну робочу завантаженість, неважко собі уявити, що особа втрачає будь-який стимул працювати швидко, ефективно та прозоро. Більш привабливою виглядає винагорода приватного виконавця, яка повністю залежить від його зусиль у тому чи іншому провадженні. Ця сума складається з основної (фіксованої суми) і додаткової.
Приватний виконавець, який спромогся повністю виконати судове рішення отримує основну винагороду в розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми. Що стосується виконавчого документу немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа – в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа – чотирьох.
Незадовільна робота виконавчої служби і процвітаюча в зв'язку з цим корупція зумовлює непомірно низький відсоток виконання судових рішень. Опираючись на позитивний досвід зарубіжних країн, де працює та розвивається даний інститут, можна стверджувати, що самі приватні виконавці є зацікавленими в успішному завершені виконавчого провадження, адже від цього залежить їх особистий прибуток.
Третім позитивним фактором є те, що з початком діяльності приватних виконавців у стягувача з’явиться вибір, кому саме подавати документ для примусового виконання: до державного чи до приватного виконавця. Таким чином, знову ж таки, представники нової професії мають суттєво зменшити надмірну завантаженість органів державної виконавчої служби, що прослідковується в останні роки.
Крім того, закон надає не тільки свободу у виборі приватного або державного виконавця, а й можливість самостійно вибрати приватного.
Четвертим позитивним фактором є те, що запровадження інституту приватних виконавців в Україні дозволить суттєво збільшити надходження до державного бюджету шляхом перерахування сплачених такими виконавцями податків, що неабияк допоможе розвити національну економіку, а також сприятиме створенню привабливого інвестиційного потенціалу держави. Одним з перших завдань приватних виконавців є виконання судових рішень, пов'язаних з корпоративним правом, інакше кажучи, з бізнесом, а тому при ефективному виконанні таких рішень, іноземні інвестори охоче вкладуть кошти в економіку, в якій можливо реально отримати присуджений судом борг.
П’ятий аргумент стосується обговорюваного скептиками зловживання приватними виконавцями своїми повноваженнями, адже за діяльністю приватних виконавців буде здійснюватися постійний ефективний контроль з боку Мін’юсту, судів та Асоціації приватних виконавців (http://ispolnitel.com/news/116-asotsiatsiya-privatnikh-vikonavtsiv-ukrajini-bude-stvorena-vchasno), який на відміну від державних виконавців, встановлений і регламентований більш чітко і проходить у вигляді планових та позапланових перевірок. Будь-які дії приватного виконавця можуть бути оскаржені. Розгляд питань залучення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, перелік яких є вичерпним, покладено на дисциплінарну комісію приватних виконавців.
Шостою причиною запровадження інституту ПВ є можливість покінчити з усім відомими «колекторами», з якими досить часто ототожнюють і приватних виконавців, навіть не замислюючись, що це взаємовиключні поняття. При низькому показнику фактично виконаних судових рішень, люди вважають ефективнішим звернутися до колекторських компаній за отриманням «свого». На противагу цьому, приватні виконавці самі зацікавлені у реальному виконанні рішень, проте діючи суворо на підставі закону. А результативна діяльність приватних виконавців, у свою чергу, зумовить ситуацію, за якої відпаде сама необхідність залучати колекторів.
Слід зазначити, що приватні виконавці вже наразі користуються неабияким попитом і у перспективі мають стати невід’ємною частиною системи виконання судових рішень. Так, на думку народного депутата Руслана Сидоровича, потреба України в приватних виконавцях складає близько 4 тисяч осіб. Натомість, за даними Мін’юсту, бажаючих опанувати професію, що подали документи, налічується лише трохи більше 1,2 тисяч.
