Ми мали унікальну можливість поспілкуватися з Олегом Євгеновичем Полозом, перекладачем та одним із авторів передмови до книги "Україна та сусідні землі в XVIII ст. Подорожі барона фон Кампенгаузена". Ця робота є не лише важливим літературним досягненням, але й цінним історичним документом, що дозволяє нам заглянути в очі тогочасним реаліям України і її сусідів через погляд освіченого європейця. Барон фон Кампенгаузен, перебуваючи на російській службі, залишив записи своїх подорожей по Україні та сусідніх регіонах в 1780-90-х роках, що є не лише цікавою мандрівною хронікою, а й культурологічним дослідженням. У цьому інтерв'ю ми дізнаємося, як саме відбувався процес перекладу цього твору і які особливості роботи з такими старовинними текстами, а також обговоримо значення цього видання для сучасного українського читача.
Що вас спонукало до перекладу саме цієї книги? Як ви дізналися про "Замітки" барона фон Кампенгаузена і чому вирішили працювати саме з цим текстом?
Перекласти цю книжку багато років тому мені запропонував історик Олексій Сокирко. Усе почалося з невеликої статті, яка була надрукована в журналі «Український тиждень» у 2009 році. У статті я зробив переклад деяких уривків із книжки, коротко написав про самого автора. А потім почалася моя власна «подорож з бароном Кампенгаузеном», якщо можна так сказати. Це був не просто переклад, а повноцінна мандрівка Європою XVIII століття.
Цей твір — погляд європейця, який перебував на російській службі, але мав західну освіту і світогляд. Як ви вважаєте, який вплив на наше розуміння історії України має саме цей європейський погляд на події того часу?
Залежить від того, що ми розуміємо під словом «історія». Не можна назвати цей текст історичним твором, з якого ми дізнаємося про важливі історичні події. Барон Кампенгаузен не був істориком. Як він сам зазначає на початку твору, він хотів познайомити європейського читача з землями, які на той час були маловідомими. Про західний світогляд автора свідчить і той факт, що він постійно порівнює ті чи інші реалії з реаліями європейськими – торгівля, їжа, зовнішній вигляд міст. Текст написаний для жителя Європи, а тому автор порівнює наші вина з французькими, а наші міста – з голландськими. Крім того, Кампенгаузен із самого початку проводить чітку різницю між землями України і землями Росії і підкреслює відмінності між росіянами і жителями України. В тексті, окрім поширеної на той час назви «малоросіяни» він вживає і слово «українці». У будь-якому разі, з тексту явно випливає, що «австрійський генштаб» до виникнення України не має жодного стосунку.
Як ви працювали з текстом, який написаний більше ніж два століття тому? Чи були у вас якісь труднощі в розумінні чи адаптації старовинної мови для сучасного читача?
Ну це вже майже сучасна епоха – спочатку це рух «Буря і натиск», потім Романтизм, це не старовинна мова - у цей час пишуть Шиллер, Гете, Новаліс, Гумбольдт. Були деякі архаїчні риси, але здебільшого це стосувалося орфографії і форм дієслова. Текст прозорий, треба було лише звикнути до графіки – текст оригіналу надрукований фрактурою, різновидом готичного письма, але до нього швидко звикаєш. Труднощі були з тлумаченням деяких термінів або тих слів, які автор намагався передати в їхньому оригінальному звучанні. Тому у перекладі я зберіг для таких слів відповідні німецькі слова, щоб читач або дослідник міг побачити, як це звучало тоді або як це записувалося. До всіх власних імен, термінів або неоднозначних слів я робив посторінковий коментар – загалом у книжці майже 700 коментарів.
Барон Кампенгаузен активно описує природу, побут і традиції місцевих жителів. Які особливості цих описів найбільше вас вразили, і чому саме вони є важливими для нас сьогодні?
Я думаю, важливим є все. Будь-який документ епохи додає щось своє до загальної картини, а особливо це стосується епохи, про яку історичних свідчень менше, ніж скажімо, про XX століття. Мені особисто було цікаво прочитати про кримських татар, а також про Аккерман і звичаї козаків (про них написано вже багато, але зайвим ніколи не буде). Щодо природи, то автор доволі прагматично (і це цікаво) дивиться на природні багатства, тобто ми часто бачимо його зауваження щодо того, які лікарські рослини тут ростуть, які їстівні та фарбувальні, які тварини. Ну і ще борщ – він уперше з’являється в Україні, і українські селяни мали гроші на черевики, а не носили лапті, тобто були заможніші, ніж у російських землях.
Які уроки можна винести з цих подорожніх записів, зважаючи на теперішній час і обставини?
Історичні уроки – це завжди невдячна справа, бо ми часто бачимо, що історія нічому не вчить. Тому я б не прив’язував цей невеличкий текст до сучасного часу і не робив би висновків, тим пак, що я не професійний історик, щоб проводити такі паралелі. Єдине, що слід пам’ятати, що у нас давня історія, хай навіть ми про неї знаємо мало. І часто це незнання спричинене не тим, що в тому минулому нічого не було, а тому, що з різних причин залишилося мало джерел.
У чому ви вбачаєте головне значення цієї книги для української історії? Чи можна вважати твір Кампенгаузена своєрідним контрапунктом до традиційного російського погляду на Україну того часу?
Ну я б так кардинально не ставив питання. Автор мало торкається політичних чи світоглядних аспектів. У самій Європі так звана «весна народів» відбудеться через півстоліття, це був час імперій, а не національних держав. Ми бачимо історію земель і бачимо, що тут жили люди зі своїми звичаями, своєю мовою, своїми особливостями. Але й недооцінювати такі спостереження не можна – це короткий погляд у минуле і ми бачимо: воно було цікаве, різноманітне, воно було наше.
Крім історичного аспекту, що ще важливе можна знайти в цьому творі для сучасного читача? Як ви бачите зв’язок між культурною спадщиною Кампенгаузена і сьогоднішнім українським суспільством?
Насамперед це цікавість до іншого - до інших культур, народів, історії. Що більше ми цікавимося іншими, то більше пізнаємо себе. Нам теж треба писати свої подорожні записки, спостереження, досліджувати і цікавитися іншими.
У передмові до книги ви наводите свої коментарі щодо тексту. Які моменти найбільше потребували пояснення для українського читача, на вашу думку?
Як я вже зазначив раніше, я зробив майже 700 коментарів – це і географічні назви, і історичні постаті, і різні цікаві слова чи явища. Деякі речі зрозумілі і загальновідомі, а деякі дивні чи навіть кумедні. У передмові йдеться про контекст, який відрізнявся від того світогляду, який ми маємо сьогодні, а тому будь-які твори, що стосуються давніх часів, треба розглядати в контексті свого часу.
Що ви вважаєте найбільшим досягненням цього видання? Які емоції та думки ви хочете залишити у читача після прочитання цієї книги?
Передовсім хочу сказати одну важливу річ: ця книжка була перекладена мовами усіх країн, які тією чи іншою мірою пов’язані з самим текстом, тобто оригінал написаний німецькою в 1807, потім вийшов англійський переклад (англійською вже тоді перекладали багато), за ним через кілька років виходить частковий переклад, а радше такий собі стислий переказ польською і російською мовами. Крім того, вже у 2000-х роках, текст перекладений румунською і турецькою мовами. Це говорить про те, що цей твір був цікавий не лише сучасникам автора, але й сьогодні – його досліджують, коментують. Крім того, після виходу цієї книжки в Ляйпцигу, ми знаходимо чимало посилань на неї в різних енциклопедіях та антологіях XIX століття, тобто європейцям вона була цікава, як би сказали сьогодні, вона мала доволі високий «індекс цитування». Тому я думаю, що український переклад цього твору додає ще одне повноцінне джерело до нашого історичного ландшафту.
РВВ книгарня пропонує це унікальне видання разом із іншими книжками, які допомагають зберігати культурну та історичну пам’ять. Завітайте до РВВ книгарні, щоб знайти книгу, яка відкриє для вас Україну по-новому, і долучіться до спільноти, яка цінує якісну літературу.