Уявіть собі: ви заходите в парк і бачите групу підлітків, які бігають... навкарачки. Ні, це не зйомки нового фільму про перевертнів. Це квадробери — нова молодіжна субкультура, яка змушує дорослих хапатися за голову і ставить перед психологами нові виклики.
Але почекайте, це ще не все! Трохи далі ви помічаєте хлопця в костюмі величезного синього вовка, який мирно бесідує з дівчиною, що запевняє всіх навколо, що вона — реінкарнація лисиці. Ласкаво просимо у дивовижний світ сучасних субкультур!
Як все починалось: від японського дивака до світового тренду
Отже, квадробери. Це ті самі диваки, які бігають на чотирьох кінцівках, немов їм набридло бути людьми. І знаєте що? Їм дійсно набридло! Ці хлопці та дівчата вирішили, що ходити на двох — це нудно, і вирішили спробувати щось новеньке.
Історія квадробіки починається з Кенічі Іто, японця, якого в школі дражнили "мавпою". Замість того, щоб ображатися, Кенічі подумав: "А чому б і ні?" і почав тренуватися бігати, як справжня мавпа. У 2015 році він встановив світовий рекорд, пробігши 100 метрів навкарачки за 15,71 секунд. Уявляєте, як здивувались судді Книги рекордів Гіннеса, коли отримали цю заявку?
Ось, як це було:
Квадробери часто носять маски тварин, причеплюють хвости і натягують на руки щось на зразок лап. Вони стрибають через перешкоди, гарчать і виють. І при цьому запевняють, що це допомагає їм бути у формі і знімати стрес. Ну-ну, спробуйте пояснити це своїй мамі, коли вона застане вас за гарчанням у дворі.
Фурі: коли костюмчик вирішує
Йдемо далі. Фурі — це ті, хто обожнює антропоморфних тварин. Простіше кажучи, вони фанатіють від звірів, які поводяться як люди. Пам'ятаєте мультики, де кролики розмовляють і ходять на двох лапах? Ось щось таке, тільки в реальному житті.
Фурі створюють власних персонажів-тварин, малюють їх, пишуть про них історії і навіть шиють костюми. Уявіть собі конвенцію, де сотні людей розгулюють у костюмах величезних пухнастих звірів. Це або з'їзд фурі, або дуже дивна вечірка на Хелловін.
До речі, ця субкультура з'явилася в Америці ще в 70-х роках. Мабуть, комусь стало нудно бути хіпі, і вони вирішили піти ще далі.
Теріани: коли внутрішній звір не дрімає
І нарешті, теріани. Це ті, хто впевнений, що всередині них живе дух тварини. Ні, вони не перевертні з "Сутінків". Просто ці люди відчувають глибокий зв'язок з якоюсь твариною.
На відміну від квадроберів і фурі, теріани не обов'язково носять костюми або бігають навкарачки. Вони можуть виглядати як звичайні люди, але при цьому бути впевненими, що всередині вони — вовк, лисиця або, скажімо, білка-летяга.
Теріани люблять філософствувати про свою "тваринну сутність" і шукати однодумців в інтернеті. Уявіть собі чат, де люди серйозно обговорюють, як це — бути оленем, застряглим у людському тілі. Це або зібрання теріанів, або дуже дивний сеанс групової терапії.
Що це все означає?
Отже, що ми маємо? Люди, які бігають на чотирьох, люди в костюмах звірів і люди, які вважають себе тваринами. Здається, що світ остаточно з'їхав з глузду? Хтозна. Можливо, це просто нові способи самовираження і пошуку себе.
Ми поговорили з відомою психологинею Оленою Шершньовою, яка ексклюзивно для 44.ua відповіла на питання про ці субкультури.
Психологиня Олена Шершньова
Як ви оцінюєте феномен субкультур фурі, теріанів та квадроберів: це просто дивакувате хобі, глибша форма самовираження чи, можливо, спосіб втечі від реальності?
— Дані субкультури поєднують у собі кілька важливих функцій: це і хобі, і спосіб веселого проведення часу, і можливість самовираження. Багато учасників таких спільнот знаходять підтримку та спільноту однодумців, що дозволяє їм відчути себе частиною чогось більшого. Інколи це може бути втечею від реальності, коли людині складно впоратися зі своїми емоціями чи проблемами.
У таких випадках від імені свого персонажа вона може сказати або зробити більше, ніж у звичайному житті, як це відбувається на терапії. Персонаж стає своєрідним "посередником", через якого людина може висловлювати почуття або переживання, які їй складно виразити у повсякденному житті.
Як ви порадите батькам реагувати, якщо їхня дитина раптом заявляє, що вона — кішка чи якась фантастична істота?
— Якщо батьки дізнаються, що їхня дитина захоплюється квадроберством чи фурі, надзвичайно важливо зберігати спокій. Негативна реакція або критика тільки відштовхне дитину. Замість цього варто встановити з нею довірливий контакт і лише потім м’яко рекомендувати балансувати час, відведений на хобі.
Важливо, щоб захоплення не поглинало всю увагу дитини, її свідомість і не займало увесь її вільний час. Тактовний батьківський контроль допоможе направляти інтереси дитини.
Адже якщо ви з дитиною почнете входити в конфронтацію, то вона може закритися, перестати вам довіряти і далі вже впливати на неї практично неможливо.
Нові молодіжні субкультури: теріани, квадробери, фурі
Де, на вашу думку, пролягає межа між веселим перевдяганням у костюми тварин та потенційно проблемною поведінкою? Які є тривожні ознаки, на які батькам варто звернути увагу?
— Межа між нормальним хобі та проблемною поведінкою починається там, де виникає загроза для фізичного або психологічного здоров’я дитини чи оточуючих. Наприклад, якщо дитина завдає шкоду собі або іншим. Були випадки, коли діти кусали одне одного або поводилися агресивно. Це вже явна ознака небезпеки.
Також варто звернути увагу на те, скільки часу дитина витрачає на це захоплення. Якщо це займає весь її час і вона забуває про навчання, друзів чи інші інтереси, то це сигнал, що вона надто занурилася у субкультуру. Батькам важливо м'яко повертати дитину до інших аспектів життя, щоб уникнути фанатичного заглиблення, яке може призвести до негативних наслідків.
Якщо самостійно батькам не вдається встановити контакт з дитиною та повпливати на те, що вона втрачає відчуття балансу часу, то можна звернутися до психолога, який допоможе впоратися із проблемою.
Як можна пояснити, чому деякі дорослі захоплюються носінням хвостів та вух? Про що це говорить з психологічної точки зору?
— Якщо доросла людина захоплюється такими хобі, це може вказувати на те, що вона не задоволена своїм реальним життям, не може повністю реалізуватися або відчуває брак самовираження. Як я вже попередньо зазначала, таке хобі може стати способом компенсувати власні внутрішні обмеження чи страхи. Через персонажа людина дозволяє собі робити те, що боїться або не може зробити у реальному житті.
Це може бути здоровим, поки не несе загрози іншим або самій людині. Якщо ж таке захоплення стає проблемним, варто звернутися до психолога, щоб розібратися, чому людина потребує такого виду самовираження і чого їй не вистачає у реальному житті.
Нагадаємо, що раніше ми писали про те, що психологиня Олена Шершньова розповіла про синдром відкладеного життя під час війни.
Не забувайте підписуватись на наш Telegram-канал «Головні новини Києва – 44.ua». Там ми публікуємо ще більше новин, щоб ви завжди були в курсі.