Чого батьки бажають для своїх дітей найбільше? Звісно ж, щоб вони були здорові та в безпеці. Страх, що дитина загубиться чи щось може загрожувати її життю та здоров’ю — чи не найбільше, що тривожить будь-яких батьків. Особливо гостро це турбує батьків, які виховують дітей з розладами спектра аутизму (РСА). За даними Американської академії педіатрії майже половина дітей з аутизмом віком від 4 років зникали принаймні один раз або несвідомо втікали з дому, при цьому значна кількість дітей була на межі втоплення та тілесних ушкоджень.
У центрі безоплатної корекції для дітей з аутизмом LEVCHYK SPECTRUM HUB, створеного фондом Future for Ukraine у Львові, розповідають, що, зазвичай діти у спектрі мають низький рівень сприйняття небезпечних сигналів і усвідомлення, що щось загрожує їхньому життю та здоров’ю. Ці особливості можуть наражати дитину з аутизмом на небезпеку в навколишньому середовищі. Ми дізналися у фахівців LEVCHYK, як діяти батькам у випадку, якщо їхня дитина із РСА загубилась.
Статтю створено в межах циклу просвітницьких матеріалів від фонду Future for Ukraine, який активно займається поширенням інформації про аутизм та просуває ідею створення дружнього до людей з РСА середовища в нашій країні.
Що таке РСА?
Аутизм — це певний стан розвитку нервової системи, який може проявлятись у поведінці людини, у тому, як вона сприймає навколишній світ та взаємодіє з оточенням. Спектр проявів аутизму дуже широкий — дехто може жити самостійно, легко комунікує з людьми, а комусь важко навіть вийти на вулицю, тому що гучні звуки та незнайомі люди — лякають. Тому увесь великий спектр ознак аутизму у психології називають розладами спектра аутизму, або РСА.
Ознаки РСА
Аутизм часто супроводжується нав’язливою, неконтрольованою поведінкою або поведінкою, яка пов’язана з певними ритуалами у дитини, а також з відчуженістю від зовнішнього світу. Діти з РСА можуть мати обмежену мову та труднощі в комунікації з незнайомими людьми.
Розпочинаючи пошук дитини із РСА, яка загубилась, варто врахувати її індивідуальні особливості та реакції на стресові ситуації.
Деякі діти з аутизмом можуть реагувати на пошукові групи агресивно або уникати контакту з незнайомцями, що може ускладнити процес пошуку.
Українка Марі Король, мами Кіари, яка має невербальний аутизм, поділилась власним досвідом.
“Моїй Кіарі дуже подобається вода — озеро, річка, море. Коли вона знає, що поблизу є будь-яка водойма, то в її поведінці вже закладена схема втекти туди якнайшвидше. Я вже знаю цю її особливість, проте Кіарі вдалося втікати від мене вже чотири рази. Одного разу це відбулося на дачі — вона підгледіла як відкривається хвіртка, підібрала ключі від замку і пішла самотужки на дикий пляж. Ми знайшли її вже по шию у воді. Проблема в тому, що 99% дітей у спектрі не вміють плавати, бо їм важко скоординувати власні рухи, щоб це зробити. Тому вода є найбільшою небезпекою у їхньому випадку. З одного боку вона дуже приваблює через їхній сенсорний голод, їм не вистачає певних відчуттів і діти з РСА шукають їх у взаємодії з водою.»
Історія зникнення та пошуку дитина із РСА у Німеччині
В містечку Бремерферде у Нижній Саксонії зник 6-річний хлопчик з аутизмом. До його пошуків приєдналося понад 800 людей, які утворили живий ланцюг у розмірі 1500 метрів, крім цього було залучено спеціально навчених собак та кінну ескадрилью. Пошук відбувався за допомогою безпілотників та літаків у повітрі, водолазами та човнами-амфібіями у воді. Щоб виманити хлопчика з його можливої схованки рятівники використовували світлові прожектори, вмикали дитячі пісні, які подобалися хлопчику, розвішували повітряні кульки та солодощі навколо місця зникнення, а також застосовували прилади нічного бачення.
Пошук дітей з РСА — завдання, яке вимагає швидких та дбайливо запланованих дій, враховуючи їхню вразливість та обмежені можливості у спілкуванні. Тому ключовим фактором успішного пошуку дітей з аутизмом є негайна реакція та співпраця між батьками, правоохоронними органами, громадськістю та добровольчими організаціями. А також передбачення сценаріїв можливих дій дитини і шляхів їхнього запобігання. В наступній статті ми розповімо про те, як запобігти виникненню таких ситуацій.
Як запобігти втечі дитини з аутизмом?
Спонтанні блукання або втеча з-під нагляду батьків чи відповідальної особи притаманна багатьом дітям з діагностованим розладом спектра аутизму (РСА). За результатами опитування батьків дітей з РСА від Американської академії педіатрії (American Academy of Pediatrics), майже половина респондентів відповіла, що їхня дитина принаймні один раз втікала з дому.
Батьки дітей з аутизмом шкільного віку зазначають, що їхні діти схильні потрапляти у потенційно небезпечні ситуації. Вони можуть піти зі шкільної екскурсії без дозволу або докласти всіх зусиль, щоб покинути навіть надійно зачинений будинок. Причини можуть бути різні: дитина намагається втекти від тривожних ситуацій, дуже захоплена якоюсь темою, яка її цікавить (наприклад, дитині подобаються потяги і вона прямує до залізничних колій), або ж намагається уникнути неприємних сенсорних подразників, таких як гучний шум.
Центри з контролю та профілактики захворювань у США (Centers for Disease Control and Prevention) навіть створили новий медичний діагностичний код для блукання та віднесли його до ознак порушень розвитку дитини, аби підсилити доказову базу при встановленні діагнозу, в тому числі і аутизму.
Не менш важливою у такій ситуації є підтримка та обізнаність з боку суспільства. Люди навколо мають знати, як допомогти дитині з РСА, що загубилась. Водії автобусів, контролери та інші громадяни повинні бути проінформовані про особливості поведінки дітей з аутизмом та вміти адекватно реагувати у випадку, якщо вони помітять дитину, яка, можливо, загубилася. Також важливо вміти відрізнити дитину з аутизмом від нормотипової дитини, та як правильно допомогти їй повернутися до своїх рідних, не завдавши шкоди.
У фонді переконані, що безпека дітей з РСА має бути спільною відповідальністю батьків, суспільства та держави. Саме створення аутизм-френдлі середовища в країні допоможе запобігти багатьом тривожним випадкам зникнення дітей із РСА і забезпечить краще майбутнє для наших дітей.