На Оболоні нарешті відкрили новий пішохідний міст - "Хвиля Азову" насправді запустилась дуже вчасно. В умовах, коли Київ чи не щодня відчуває транспортний колапс, це важливий приклад.
Зараз редакція 44.ua розповість, в чому нам новий міст допоможе, а в чому ні.
Краще пізно, ніж ніколи (і не обіцяти казна-що)
164 м в довжину, 4 м в ширину. Якщо ви збираєтесь піти з Оболоні на острів - попереду є доступні велодоріжки, тож можна прокласти навігацію з урахуванням орендованих велосипедів чи самокатів. Уже певний плюс.
Та, на жаль, почнемо з нехорошого моменту. Коли міст нарешті відкривається у 2024 році, легко забути одну новину з минулого: за обіцянками міської влади, відкриватись він мав ще у 2021-му.
Звісно, краще мати міст із запізненням, ніж не мати зовсім. Але вершина мистецтва - не обіцяти наперед того, чого реалізувати не зможеш. Втім, йдемо далі.
Історію легко знайти в мережі, навіть якщо ви зацікавились нею лише зараз. Трохи контексту: міст почали зводити у 2020 році; конструкції для нього підготувала вже легендарна (та, на жаль, уже недоступна для нас) "Азовсталь"; звісно ж, із початком російського вторгнення програму пригальмували.
Та 2023 рік приніс призупиненому через війну проєкту нове життя. Метрополія Великого Парижа захотіла побути меценатом, тож вклалась у будівництво мосту. І справа одразу пішла більш хутко.
На жаль, Україна в умовах війни не може витрачати безліч коштів виключно на місцеві об'єкти. Звісно, це на страх і ризик місцевої влади. Але ви самі бачили, скільки негативу викликає нова бруківка на дорогах під час боїв на Харківщині.
Наприклад, якщо міст будувався за кошт французьких меценатів - для когось це все одно остання крапля та привід написати "Гуляйте, догуляєтесь". Жива класика сьогодення!
Чому ж нас може навчити цей приклад? Тому, що за міський кошт зараз особливо нічого не збудуєш. Є сенс розвивати інший напрямок.
Без меценатів краще не будуватись
Цілком розумно покластись на західних меценатів. Вони і самі зацікавлені у тому, аби просувати себе шляхом співпраці з новими державами.
Ключовою перевагою такого мосту є його вигода для довкілля. Судіть самі, це ж не автомобільна траса на вісім смуг. Вуглекислий газ, який виділяють пішоходи та велосипедисти, точно не зашкодить природі.
Це означає, що за певних умов, якщо транспортна артерія веде не на крихітний острівець, а (умовно) допомагає з'єднати дуже залюднені райони міста між собою - такі проєкти вже можна подавати як претензію на підтримку екології.
Думка може здатись вам дивною, якщо не дивитись на бюджети благодійних організацій. Із меценатів зі світовим ім'ям можна виділити сім'ю Волтон: за п'ять років вона пожертвувала більше 2 млрд доларів.
Одним із цільових напрямів діяльності є саме екологія. Так, фонд Волтонів витрачав кошти на порятунок річок, очищення океану та інші речі. Якщо правильно вести комунікацію, їх зацікавить і робота над довкіллям Східної Європи.
Інший меценат, Хансйорґ Вісс, також турбується про екологію та вклав у благодійність 1,5 млрд доларів. Це дуже цікава людина. Наприклад, бізнесмен буквально скуповує по світу землю, аби вберегти певні ділянки від забудови.
Коротше, у КМДА достатньо найманих співробітників, аби шукати подібні стежки замість редакції 44.ua. Ми можемо лише порекомендувати подібний шлях.
Пішохідний порятунок від колапсу
Транспортна система Києва може здатись ідеальною лише тоді, коли там працює геть усе. Звісно, останнім часом такого щастя нам не перепадає. Проблеми з метрополітеном між "Либідською" та "Деміївською", наприклад, потребували зняття автобусів із маршрутів на Троєщині.
Все це - тимчасові міри, а не постійний підхід. І для суттєвого розвантаження транспорту нам потрібно нарощувати кількість пішохідних маршрутів. Тоді ті пасажири громадського транспорту, яким насправді не треба їхати далеко, самі будуть раді скористатись нагодою.
Пішохідний міст до Гідропарку став популярною локацією. Скляний міст у центрі, при всіх об'ємах критики на його адресу, також не скаржиться на низьку відвідуваність серед киян та гостей столиці. То хіба це не приклад того, куди треба рухатись далі?
Якщо говорити глобально - йдеться не обов'язково про мости за рахунок великих організацій. Для початку достатньо привести до ладу ті ділянки пішохідних маршрутів, які чекають на покращення ще з часів Попова чи Черновецького. І вже стане легше.
Наприклад, спробуйте вийти на набережну зі сторони Печерська. Чи легко це? Залежно від маршрутів. Але зазвичай задача не така проста, як здається.
Громадського транспорту об'єктивно не вистачає. Проблеми з інфраструктурою заважають використати на повну навіть те, що вже є. У відчаї люди купують собі авто та ще більше перевантажують дороги. Наприклад, у 2024 році ввезення машин з-за кордону впало на 50%, але Київ все одно зареєстрував нових автівок більше за Львівську область (11,5% проти 10%).
Це замкнене коло, на жаль. Щоб стало хоч трохи легше, потрібно шукати обхідні шляхи. Пішохідна інфраструктура - один із таких варіантів.
Нагадаємо, раніше ми розглядали, що так, а що не так із Дегтярівським шляхопроводом.
Також не забувайте підписуватись на наш Telegram-канал "Головні новини Києва - 44.ua", щоб бути в курсі всіх подій та нічого не пропустити.