Війна призвела до того, що жителі віддалених районів Київщини позбавлені доступу до кваліфікованої медичної допомоги. У селах, де колись навіть були ФАПи з фельдшерами-акушерами, зараз порожньо. Це вже призвело до серйозних наслідків – ситуації, коли рятувати здоров’я та життя людей стало не те що важко, а часом, і неможливо.
Про це розповідають медики мобільних гінекологічних бригад та гінекологічних кабінетів безбарʼєрного доступу, які працюють в Київському регіоні у рамках заходів гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, за фінансової підтримки Європейського союзу (ЕСНО), Міністерства закордонних справ Данії, Канади, Франції та Республіки Корея.
На Київщині проєкт діє з жовтня 2022 року на базі обласного перинатального центру. Кожного дня с понеділка по п’ятницю фахівці центру виїжджають в область згідно заздалегідь розроблено графіка – проводити безкоштовні консультації.
Всього працює три бригади. Постійний склад – водій, лікар акушер-гінеколог, лікар УЗД, лікарі-інтерни, які допомагають і середній медперсонал. Іноді долучають сімейного лікаря або терапевта. Але сьогодні існує дефіцит вузьких спеціалістів, тому суміжні фахівці не з дуже великим задоволенням відгукуються на пропозиції попрацювати з бригадою. А якщо знаходять охочих, то звертаються до донорів проєкту, готують всі необхідні документи, складають договір – і лікар виїжджає. Їздити доводиться далеко, іноді до кордонів з іншими областями. По три години в один бік.
Після того, як вирішено, куди поїде бригада, куратор зв’язується із головою громади чи керівником місцевого центра ПМСД і домовляються про нюанси. Важливо, щоб надали приміщення для прийому. Іноді доводилося це робити навіть у клубах. Для цього у бригади є необхідна апаратура та крісло. Важливо, щоб населення було сповіщено про приїзд. Цим, як правило, займаються старости, через групи у соцмережах.
Оснащення у медиків вистачає. Якщо у чомусь є потреба – звертаються до донорів і швидко все вирішують. Таким чином мають величезну фінансову підтримку з їх боку.
«Кожного разу роблю звіти та аналізую стан жіночого населення області. І виявляється, що деякі жінки, які проживають у далеких населених пунктах, не відвідували лікарів по 15-20 років. Бригади виявляють такі запущені патології, як передракові захворювання, дисплазію шийки матки, тривалі запальні процеси. Молоде жіноче населення, яке страждає безпліддям, яке можна діагностувати, але вони не знають куди та до кого звертатися», – зазначає куратор проєкту, медичний директор перинатального центру Наталія Гейнц.
Вона вражена тим, що жінок віком від 70 років чомусь зовсім не рахують за жінок. І вони ходять з випадінням матки. Це погіршує якість життя. Лікарі бригад виявили дуже багато таких жінок. А загалом вони оглянули тисячі мешканок.
Якщо фахівці бригади бачать, що жінка потребує допомоги акушерсько-гінекологічного напрямку, то скеровують її до центру. І тут вже надають консервативну чи оперативну допомогу. При оглядах виявляють й іншу патологію, крім гінекологічної. І теж скеровують до спеціалізованих закладів.
«Все це – дуже велика допомога жінкам, які й так знаходяться у скрутному стані. Багато громад опинилися під окупацією. Деякі жінки знаходяться у жахливих умовах проживання. І закладів медичних немає, і працювати нема кому. А ще сімейні та фінансові проблеми: щоб дістатися до закладу потрібно спочатку переробити все по господарству, знайти гроші на дорогу. Тому люди дуже раді нашій допомозі, завжди чекають», – підкреслює Наталія Гейнц.
Лікар акушер-гінеколог Олександр Микитенко впевнений, що у ситуації зіграла роль не так війна, як недоліки державної медицини: «Саме вони позбавлять людей доступу до кваліфікованої медичної допомоги. А ми надаємо спеціалізовану допомогу. Люди цього зовсім позбавлені: рівень у районах вони вважають недостатнім – тому ходять саме до нас. Тому цей проєкт повинен існувати».
Лікар зазначає, що люди десятками років люди не приходять до лікарів. І каже, що був вражений випадком, коли одна жінка у 60 років, у якої вже менопауза, з 30 років ходить зі спіраллю. Часто такі випадки приводять до клініки у малому тазу – і тоді потрібні важкі операції.
«В основному, акцентуємо на профілактиці онкології. Для цього маємо і апарат УЗД. Нерідко пухлину виявляємо там, де не чекаю ані я, ані пацієнтка. Начебто минулого року була на обстеженні, нічого там не бачили. А ми знаходимо. В основному, йдуть для профогляду, який давно не проходили. З конкретними скаргами приходять рідше. Дійсно, інколи приходиться неприємно дивувати жінок. Але пояснюємо, що це не кінець життя – треба оздоровитися», – розповідає Олександр Микитенко.
А одного разу на прийом прийшла 50-літня жінка зі скаргами. Виявилося, що у неї сильна кровотеча і потрібна термінова госпіталізація. При цьому казала, що була в районній лікарні – там тривогу не підіймали. Бригада забрала пацієнтку до Києва. Але не у кожному випадку можуть довезти – тоді потрібний спеціальний автомобіль.
«Хоча для виконання поставлених завдань маємо все необхідне. І далеко не у кожні амбулаторії є таке обладнання та розхідні матеріали. Наприклад, такий апарат УЗД», – каже акушер-гінеколог.
І медики, і їх пацієнти впевнені: проєкт дійсно став розв'язанням багатьох проблем. Рішенням, від якого часто залежить не тільки стан здоров’я сьогоднішніх українців, а й те, яким буде наступне їхнє покоління. А тому за будь-якої погоди, під час тривог бригади поспішають туди, де на них чекають. Туди, де знають, що отримають допомогу – не за гроші, просто заради людяності та совісті.