Готика в Києві: ТОП-10 будівель, які дивують та зачаровують своєю красою

На початку 20 століття в нашій країні було дуже модно будувати заміські будинки, особняки та будівлі в готичному стилі. Башточки, зубці на стінах, шпилі… Зазвичай такі проєкти замовляли у найвідоміших архітекторів, оскільки, по-перше, готичні «замки» були по кишені лише забезпеченим людям, а, по-друге, не кожен митець міг впоратися із поставленою задачею.

Готична архітектура – насправді вражаюча. Горді будівлі, що тягнуться до неба, з вишуканою ліпниною та скульптурами – це ніби казка, яка оживає на ваших очах. Стиль був дуже популярний в Західній Європі 12-16 століть. Але, щоб побачити цю красу зовсім не обов’язково їхати в Польщу, Чехію, Австрію чи Німеччину: все набагато ближче. Такими будинками пишається Київ – вони є окрасою нашої столиці.

І відкриває нашу добірку будинок в готичному стилі – Замок Річарда Лев’яче серце. Так у народі називають будівлю у стилі британської неоготики за адресою Андріївський узвіз, 15. Будинок збудований на початку XX століття, спочатку як прибутковий будинок.

Суворий, світлий та елегантний, у стилі англійської неоготики, будинок завжди приваблював творчих людей. У ньому жили відомі українські художники, зокрема, Фотій Красицький та Іван Макушенко. Крім того, він зображений на багатьох картинах.

Зазначимо, що про будинок Річарда ходить багато легенд. Першого власника будинку вбили невдовзі після побудови особняка. Особняк, як і всі прибуткові будинки, здавався мешканцям. Але в замку майстри зробили по-дурному систему вентиляції та пічних труб, і ночами в порожнечі завивав вітер, тому люди боялися в ньому жити. За радянських часів тут влаштували велику комуналку.

Замок Річарда Лев’яче Серце на Андріївському узвозі – це легендарне місце, де варто побувати кожному туристу.

Ми маємо Telegram-канал «Головні новини Києва – 44.ua» – джерело важливих, актуальних та перевірених новин Києва, Київщини та України. Не забувайте підписуватись та читайте новини.

Будинок барона Ікскюль-Гільденбандта, також відомий як «Рожевий замок», який знаходиться на вулиці Шовковичній, 19. Ця будівля – представник чистої готики. Колишній прибутковий будинок, збудований на початку XX століття, тобто барон поселяв в особняку мешканців і мав із них дохід. Тут строго витриманий готичний стиль, тож «Рожевий замок» можна вважати взірцем готики. Сьогодні, будівля належить приватній компанії.

Чому у барона таке дивне прізвище? Відповідь проста – він родом із Прибалтійських країн. На арці входу «Рожевого замку» можна побачити його родовий герб. Іноді будівлю називають «Пряничним будиночком», незважаючи на те, що «офіційний» пряниковий будиночок знаходиться за іншою адресою.

Наступний будинок, який розташований на вулиці Гоголівській, тривалий час вважався ще одним витвором архітектора Владислава Городецького. Але виявилося що «повелитель цементу і бетону» цієї споруди не будував. Архівні документи допомогли з’ясувати що її у 1909 році звів інженер Володимир Безсмертний на замовлення полковника Федора Ягимбовського.

Цей будинок, поміж інших житлових того часу, вирізняється незвичністю та багатством декору, а ще абсолютною асиметрією двох своїх частин. Його фасад прикрашають маскарони, сови (символи мудрості) і, найвідоміший його барельєф – коти, які охороняють домашній затишок і добробут від чорта, який притулився на фронтоні.

В початковому плануванні тут було десять квартир – по дві на поверх. Полковник Ягимбовський здавав квартири в оренду, але недовго, адже у 1920 році більшовики націоналізували будинок.

Місцеві мешканці та краєзнавці традиційно називають цю будівлю «Будинком з котами», адже саме ці тварини найбільше запам’ятовуються в оздобленні фасаду. Будинок має неоготичні риси, зокрема вони виражені у високих стрілчатих вікнах, але загалом він виконаний у стилі модерн, характерному для початку ХХ століття.

Будинок лицаря, також відомий як Притулок лицаря та Замок барона Штейнгеля, розташований на вулиці Ярославів Вал, 1. Він побудований наприкінці XIX століття київським поміщиком – поляком Михалом Підгірським, де він жив останні два роки свого життя.

Це будинок номер один по вулиці, на жаль, стан його плачевний. Вражаюча вежа з гострим шпилем, за колонами вікна якої бракує лише обличчя королеви-затворниці або мага-чорнокнижника, стрілчасті вікна.

Власне, сам Максим Штейгель був бароном-виноделом. Особняк збудований наприкінці ще 19-го століття. Але парадокс у тому, що барон Штейнгель у цьому готичному особняку не проживав ніколи. І не будував його, не креслив проєкт, не володів ним. Максимум, як ставився барон до будинку – це заходив іноді попити чай до сусідів, бо жив у сусідньому особняку. Але кияни «приклеїли» Максима Штейнгеля до готичного будиночку та створили легенду про Самотнього лицаря.

Наступний об'єкт – це Київський академічний театр ляльок на вулиці Грушевського, 1а. Якщо хочете повернутися в дитинство або побувати у казці, то вам неодмінно сюди. Його екстер'єр нагадує замок із мультфільмів Діснея, заворожує не тільки маленьких, а й дорослих глядачів. Це казковий ляльковий замок із баштами, і при відвідуванні складається відчуття, що він зійшов зі стрічки якогось мультфільму про Рапунцель або Попелюшку. Щоправда, архітектурний стиль лялькового палацу – це псевдоготика, тобто суміш готики та бароко. Фонтани, самоцвіти, вежі з годинником – абсолютно всі елементи обіцяють подарувати гостям захопливу подорож у чарівну країну. Біля входу в театр відвідувачів зустрінуть скульптури таких відомих казкових героїв як Мальвіна, Буратіно, Дюймовочка, Котигорошко та інші.

Замок лялькового театру виділяється серед інших подібних готичних будівель Києва тим, що будівля збудована не на початку 20-го століття і не в 19-му, як усі інші, згадані в нашому матеріалі. Воно створено спеціально для театру у 2005 році.

Храм Адвентистів Сьомого дня – це комплекс будівель, які оформлені із використанням елементів осучасненого готичного стилю. Знаходиться церква на Подолі на початку Лук'янівської вулиці, у підніжжя гори Щекавиці. У 1989 році ділянку взяла в оренду, а у 1993 році придбала Українська Уніонна конференція церкви Адвентистів сьомого дня. За проєктом, затвердженим містобудівною радою у 1994 році, було надбудовано чільну стару кам'яну споруду 1912 року та прибудовано новий цегляний корпус.

Упродовж 2007–2008 років у складі храмового комплексу було зведено нову будівлю великої молитовної зали з двома ярусами хорів. Її відкриття відбулося 7 листопада 2008 року. Верхнє осклення залу влаштоване таким чином, що згори у вечірній час можна бачити сяючий контур хреста.

Далі перейдемо до Миколаївського костелу, колишній сучасний Будинок органної та камерної музики. Будівля на фасаді нагадує будь-який готичний костел Львова чи Польщі, наприклад, та й багато італійських. Подивитися та пофотографувати костел можна на Великій Васильківській вулиці, 77.

Миколаївський костел – це одна з найцікавіших споруд архітектури початку XX ст. Збудований в стилізованих готичних формах з високими стрілчастими шпилями, вирізняється стрункими пропорціями, легкістю, ясністю композиційної структури. У планово-просторовій композиції костел св. Миколая вирішено у вигляді хрещатої в плані базиліки з розвинутим трансептом, двома вежами на головному, західному фасаді, і меншою третьою – над середхрестям, сигнатуркою з дзвоном.

Головну увагу зосереджено на західному фасаді – з трьома порталами, величезним вітражованим круглим вікном-«трояндою», над яким підноситься трикутний фронтон. Обабіч – високі готичні фіали й ажурні стрільчасті вежі. Загальна висота споруди 55 метрів.

На жаль, 3 вересня 2021 року у костелі спалахнула пожежа та знищила внутрішнє оздоблення та унікальний орган. Після у храмі розпочались протиаварійні та реставраційні роботи. Приміщення костелу зараз перебуває в аварійному стані і потребує реконструкції. Також він потерпає ще від кількох проблем – під костелом пролягає лінія метрополітену, і від постійних вібрацій стіни дають тріщини. А фундамент уражений грибком – він потерпає від ґрунтових вод.

Наступна будівля, яка має елементи готики – Національний банк України. Стиль, який переважає у побудові – це ампір, проте певні елементи готики наявні. Знаходиться вона за адресою: вулиця Інститутська, 9.

У плані будинок НБУ Н-подібний. Два паралельно розміщених чотириповерхових корпуси композиційно об'єднані головним приміщенням банку – двосвітловим операційним залом, багато оздобленим ліпним декором у техніці високого рельєфу і вітражами. Фасади будівлі виконано в стилі північноіталійської готики і раннього флорентійського Відродження з мармуровими колонами, вишуканим орнаментом, емблемами ремесел. Цегляні стіни головного фасаду облицьовано штучним каменем, що імітує сірий граніт і рожевий пісковик.

У центрі столиці навпроти Офісу Президента стоїть унікальний будинок архітектора В. Городецького – «Будинок з химерами». Таку назву будинок отримав через скульптурні елементи у вигляді незвичайних тварин, мешканців підводного світу, казкових істот та атрибутів полювання.Цей будинок призначався для оренди квартир, а також слугував житлом самого архітектора Городецького. До Другої Світової війни був житлом для сімей, кожна з яких займала одну кімнату, кухня та інші приміщення були спільними. Потім будинок став поліклінікою ЦК КПУ. А вже після реставрації «Будинок з Химерами» перетворився на Малу резиденцію прийомів Президента України.

Вже понад сто років будинок вражає уяву. Це єдиний у своєму роді будинок, аналогів якому не знайти у всьому світі. Стиль архітектури важко визначити: тут є елементи готики, еклектики та модерну.

І остання будівля в нашій добірці – готичний замок доктора Лапинського. Це колишній прибутковий будинок, який побудований в стилі неоготика. Будівля зведена в 1908-1909 роках та нагадує збудований на пагорбі середньовічний замок. Будівля побудована був з розмахом, тут навіть є сухий рів та замковий міст.

Це дивовижна семиповерхова будівля. Проєкт, якої був покликаний нагадувати лицарський замок розташований на горі. Тому особняк Лапінського височить на пагорбі, добиратися до нього потрібно, піднявшись по сходах, які прикрашені башточками.

Також ми розповідали про ТОП-13 найцікавіших, красивих та історичних об’єктів, які неодмінно варто побачити у Києві.

Крім того, писали про київські мости, які обов'язково потрібно побачити на власні очі та їх історію.