Сьогодні, 18 червня, в Києві під звуки сирен в останню путь провели захисника України, громадського активіста, очільника громадської організації "Захистимо Протасів яр" Романа Ратушного. Віддати шану воїну-захиснику прийшли кілька тисяч небайдужих містян. Люди зустрічали труну, стоячи на колінах. Більшість - не стримували сліз.
На прощальній церемонії з Романом побували і журналісти 44.ua.
Роман Ратушний- один із тих, хто був цвітом української нації. Він народився 5 липня 1997 року в інтелігентній сім’ї журналістів. Його мати Світлана Поваляєва - українська письменниця та колишня журналістка. Батько - Тарас Ратушний - журналіст та очільник руху "Збережи старий Київ". Саме батьки прищепили Роману любов до України та проактивну українську позицію. Так, в 15 років хлопець свідомо підтримав революцію Гідності і був її активним учасником. В 2013 юнак, разом з іншими судентами, постраждав від атаки "беркутівців".
Сміливій, щирий, проактивный. А ще - палко палко закоханий в Київ. Аби захистити та зберегти пам’ятні місця в столиці, в 2019 році Роман створив громадську організацію "Захистимо Протасів яр". Весь цей час активісти ГО боролися з численними забудовниками та олігархами, які намагалися звести в цьому місті чергову "висотку". Через це Роману неодноразово надходили погрози, а справи часто доходили до суду. Та громадська організація весь час вигравала судові процеси.
З першого дня повномасштабної війни Ратушний брав участь у боях під Києвом, потім був розвідником у складі 93-ї бригади "Холодний Яр". Хлопець загинув 9 червня під час виконання бойового завдання на Ізюмському напрямку, трохи не доживши до свого 25-річчя.
Так, о 10 ранку Романа відспівали в Михайлівському соборі. Тут зібралися рідні, духовенство, політики та громадські діячі. Серед присутніх був і мер столиці Віталій Кличко. Міський голова пообіцяв, що ім’я Романа буде увіковічнене в назві вулиці в Києві. А також житиме його справа захисту зелених зон. Зокрема, Протасого яру.
Переконаний, ім‘я Мрія Романа здійсниться - Протасів яр залишиться зеленою зоною його рідного і улюбленого міста, - запевнив Кличко.
О 12 годині труну із захисником привезли до Майдану Незалежності. Тисячі людей, під співи, з вигуками "Слава Герою", зустріли вояка на колінах.
"Він не збудував будинок, але збудував громаду. Він не посадив дерево, але відвоював парк. Він не народив дітей, але в нього є нащадки", - з прощальним словом, ледь знаходячи в собі сили говорити, до присутніх звернувся батько Романа, Тарас Ратушний.
В кожному із нас живе частинка Романа Ратушного. Хочу, щоб ми щодня знаходили її в собі. Ми мусимо будувати ту країну, яку він хотів. Тому не поспішайте за ним. Бо в нас дуже багато роботи. Нам треба вбити до біса багато русні. За себе. І за нього, - сказав Тарас Ратушний.
"8 років тому, під час Революції Гідності, стоячи ось на цьому місці, Роман сказав: "Це моя країна. Тут я почуваюся вільною людиною". Він сказав ці слова після того, як його з іншими студентами побив "Беркут". росіяни прийшли, аби вбити наших найкращих лицарів. Але світло таких людей неможливо вбити. Бо Рома - це та зірка, на яку ми будемо орієнтуватися покоління за поколінням", - сказала журналістка та телеведуча Мирослава Борчук.
Роман за свої 24 роки зробив більше, ніж деякі люди за все своє життя. Ми всі дуже сподівалися, що з часом він піде в політику, що на нього чекає велике політичне майбутнє. Але тепер в пам’ять про Романа ми мусимо продовжити його роботу та відбудовувати нашу країну, - сказав режисер Олег Сенцов в інтерв'ю журналістам.
Активісти з ГО "Захистимо Протасів яр" наголосили, що попри загибель свого лідера, не покинуть справу Романа. Адже понад усе він хотів, аби зелена зона в Протасовому яру була збережена.
"Ми розбудуємо парк в Протасовому яру. Парк, де на честь Роми висадимо дуб. Парк, який носитиме ім'я Роман Ратушного", - запевнили в організації.
Після урочистої церемонії присутні вшанували пам'ять героя квітами. Поховали Романа за його заповітом на Байковому кладовищі.
Роман неодноразово підкреслював, що кожен українець має вбити і знищити в собі все російське.
"Чим більше ми вб'ємо росіян зараз, тим менше доведеться вбивати росіян нашим дітям" - ці слова Роман написав в своєму останньому дописі. Фраза, яка стала його заповітом. Роман був натхненником і величезним прикладом для прийдешніх поколінь. Його героїзм, ативна громадська позиція і добрі справи, які він встиг зробити за своє коротке життя, назавжди залишаться в пам'яті мільйонів українців.