Nestle – найбільша у світі компанія-виробник харчових продуктів.
Компанія заявила 11 березня про припинення низки активностей в Росії, проте не вийшла з російського ринку повністю.
«Хороша їжа. Хороше життя» – так звучить слоган компанії Nestle. У тому, що Nestle турбується про хороше життя своїх клієнтів та планети в цілому є ряд сумнівів. Особливо, в частині елементарної поваги до довкілля.
Кілька історій із функціонування цього виробника, що підтверджують абсолютну безвідповідальність бренду по відношенню до довкілля.
1. Nestle – найбільший у світі виробник бутильованої води. Корпорація володіє більш ніж 50 брендами, включаючи Perrier, San Pellegrino та Poland Spring. Звідки вона бере воду: осушує природні джерела, провокуючи екологічні проблеми. Це питання стосується як країн третього світу (Пакистану, африканських країн), так і США. У 2005 році генеральний директор Nestle Пітер Брабек заявив: «Одна точка зору, яку я назвав би екстремальною, полягає в тому, що вода має бути оголошеним правом людини. Інша думка полягає в тому, що вода - це продукт. І, як будь-який інший продукт, вона має мати ринкову вартість». Після ряду критики через такі висловлювання представник компанії заявив, що дана теза була вирвана з контексту. Після чого запропонував, аби люди мали вільний доступ тільки до 30 літрів води на день, платячи за додаткове використання.
2. У національному заповіднику Сан-Бернардіно (Каліфорнія) Nestle щорічно видобуває понад сотню мільйонів літрів води, незважаючи на сильні посухи. Кілька років у регіоні тривають запеклі бої між місцевою владою та корпорацією. Поки що — на користь останньої. Nestle платить всього 524 долари на рік за видобуток необмеженого обсягу води, посилаючись на дозвіл, отриманий ще у 1865 році. Екологи стверджують, що корпорація споживає в середньому у 25 разів більше води, ніж їй належить.
3. У 2018 році компанія викачувала воду з резервації біля Торонто, жителі якої відчували нестачу у чистій питній воді.
4. З 1998 року Nestle виробляє у Пакистані бутильовану воду. У 2005 році дослідники вивчили вплив забору води на якість життя місцевих жителів та дійшли висновку, що ті не можуть дозволити собі купувати бутильовану воду, а її виробництво осушує місцеві річки. З огляду на постійні посухи, некомерційні організації вимагали визнати воду загальним глобальним благом. У 2013 році жителі пакистанського села захворіли через те, що змушені були пити брудну воду, оскільки Nestle висушила їхнє останнє джерело водопостачання.
Нагадуємо, що ще у 1977 році на міжнародній Конференції ООН, що відбувалась у Мар-дель-Плата (Аргентина), було проголошено, що усі люди мають право на достатню кількість чистої питної води для задоволення своїх особистих потреб. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок містить статтю 14.2, яка говорить, що «сторони вживають усіх належних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у сільській місцевості, щоб забезпечити на основі рівності чоловіків і жінок, щоб вони брали участь у розвитку сільських районів та отримували від нього користь, і, зокрема, забезпечували жінкам право користуватися належними умовами життя, зокрема щодо житла, санітарії, електроенергії та водопостачання, транспорту та зв’язку».
У Конвенції про права дитини є стаття 24, яка передбачає, що «сторони визнають право дитини на користування найвищим досяжним рівнем здоров’я та на засоби для лікування хвороби та відновлення здоров’я, держави-учасниці домагаються повної реалізації цього права і, зокрема, вживають відповідних заходів для боротьби з хворобами та недоїданням, у тому числі в рамках первинної медико-санітарної допомоги, шляхом, серед іншого забезпечення достатньої кількості продуктів харчування та чистої питної води». Конвенція про права людей з інвалідністю містить статтю 28(2)(a), яка вимагає, щоб «сторони визнавали право інвалідів на соціальний захист та на користування цим правом без дискримінації на основі інвалідності, і вживають відповідних заходів для захисту та сприяння реалізації цього права, включаючи заходи щодо забезпечення рівного доступу осіб з інвалідністю до постачання чистої води.
«Міжнародним біллем про права людини», який включає в себе Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Загальну декларацію прав людини задокументував право людини на воду, водовідведення та інші права, пов'язані з водою.
Слід також згадати, що згідно з аудитом екологічних неурядових організацій у 2019 році, компанія Nestlé є найбільшим забруднювачем пластиком в Канаді. Вона також відмовляється підтримувати системи збору, які запобігають потраплянню пластику в навколишнє середовище. При цьому, у стратегічних документах компанії закріплено, що вона прагне дотримуватись заходів щодо збереження води та своєчасно очищати ресурси, які було забруднено внаслідок їх діяльності.
Це лише кілька випадків виходу даного бренду за рамки моральних принципів, без урахування дискримінації україномовних працівників, продажу товарів із свинцем та меламіном, продажу небезпечних сумішей для діток, тощо. Тож, не дивно, що керівництво цієї компанії вважає етичним продовжувати працювати на території країни терориста. Та чи мають українці моральне право купувати продукти компанії, яка далі залишається на ринку росії та так нищить довкілля заради прибутків?