Сон смішної людини
інсценізація Петра Панчука
за однойменним оповіданням
вистава йде без антракту
Прем’єра відбулась 24 березня 2012 року
Режисер-постановник та музичне оформлення – Максим Голенко
Художник-постановник та художник по костюмах – Федір Александрович
Композитор – Максим Шоренков
Звукорежисер – Оксана Макарська
Художник по світлу – Ганна Ваховська
Балетмейстер – Ольга Семьошкіна
Дійові особи та виконавці:
Смішний – засл. арт. України Петро Панчук
Смішна – засл. арт. України Тетяна Міхіна
Смішне – Таїсія Панченко
Ангели – Віталій Левченко, Володимир Пантелюк
Виставу веде засл. працівник культури України
Ніна Лапшина, Катерина Щербина
«Сон смішної людини» – фантастичне оповідання Ф.М. Достоєвського вперше надруковано у 1877 році. Між такими знаковими романами як «Біси» та «Брати Карамазови». Припустимо, що саме тому в оповіданні так чітко звучать основні сентенції творчості геніального письменника: в чому сенс життя, якщо воно просякнуте злом, болем, стражданнями і скорботою?. Заради чого існує цей такий недосконалий світ, і ми –люди? Де шлях очищення, моральності і людяності.
Відомо що письменник час від часу бачив пророчі сни і пізніше переносив їх на своїх героїв.
Основою сюжетної лінії оповіді і вистави «Сон смішної людини» є історія простої самотньої нікому не цікавої особи, яка призначила собі залишити цей світ, адже ж – «на світі всюди все одно». І цей час прийшов одного сірого вечора. Проте розмірковуючи над життям перед роковим пострілом герой засинає… У сні він потрапляє на ідеальну планету, де не існує болю і страждань, де люди ще не знають гріхопадіння. Стається так, що саме він приносить до них скверну розбрату і зла… Збагнувши свою провину він прагне згинути… Проте автор залишає свого героя жити. Жити заради вічного пошуку істини. Як вдосконалити світ, як протистояти хаосу, який нівечить, і спопеляє людське в людині.
