Україно, ти моя молитва,
Ти моя розлука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
Це драматична поетична фантазія присвячена життю та творчості Василя Симоненка, його тонке відчуття мови, душі і болю України під час окупації радянської влади, яка і після розвалу мала за мету знищення українського народу і ідентичності, що в решт решт привело до сьогодення і страшної війни.
Вистава, як соціальний проект, направлена на підтримку усвідомлення національної свідомості, що сьогодні є надважливим на прикладах реальних героїв нашої культури, одним з яких є Симоненко. Творчість якого ще й досі є недостатньо оціненою.
Окрема подяка Святославу Вакарчуку та Христині Соловій за можливість використання пісень в музичному рішенні вистави.
